Сімейне читання «Квіти маленької Іди»

 До міжнародного Дня рідної мови хочеться виділити основне.

Сила мови особливо гостро відчутна у час війни: стає зрозуміло хто свій, а хто чужий, бо мова = ідентифікація.

Мова - це маркер, до якої нації ти належиш, а основна функція мови - націєтвірна.

Нині говорити українською  означає воювати проти росії. 

Бо мова=нація. 

Втрачаючи мову свого народу - людина втрачає свій народ і себе. 

Батьківські читання у 2-Б - це завжди цікава можливість збагатити свою мову та забарвити її у кольори, а кольори - у відтінки. Часто ці відтінки мерехтять, часом міняться, а зрідка навіть підсвічуються незвіданими барвами. Як квіти.

Сьогодні пан Ігор, дідусь Анни Білань, водив діток у казкову історію Ганса Крістіана Андерсена «Квіти маленької Іди». Історія про дивовижне життя квіток, їхню циклічність, досконалість, та врешті - смерть. 

Чи бачив хто, як танцюють квіти? Школярики 2-Б класу і бачили, і чули. Дивовижна мова казки, забарвлена різними відтінками української мови, показала якими різноманітними і різнобарвними можуть бути квіти, подарувала діткам нові назви квіток, дала можливість зазирнути у паралельну реальність життя рослин та довела, що все у житті дуже циклічне: рослина, як і людина: народжується - живе цікаве і різноманітне життя - знаходить друзів і врешті помирає. Це боляче, неприємно, але необхідно.

Дякуємо панові Ігореві за те, що до вчорашнього Міжнародного дня рідної мови збагатив дитячу українську мову, дав можливість познайомитися з Всесвітом квітів та підтримав давні класні традиції 2-Б.