Дрогобич і сіль

Напередодні канікул четвертокласники 4-б вирушили у мандрівку, щоб побачити білі надра галицької землі. На Дрогобицькій солеварні час ніби застиг. Деревʼяні будівлі, чорні від віку та соляного розсолу стояли мовчки, ніби вже все на світі бачили.

Всередині діти мали змогу зазирнути у величезні чани, де під тихим вогнем народжується сіль, так само як і століття тому, тоді, коли ще її купували королі, жебраки та лицарі. Після розповіді екскурсовода на губах залишився присмак ропи та пляшечка соляного розчину.А потім була церква. Не просто будівля - храм святого Юра, а справжня молитва, витесана з дерева без жодного цвяха. Стіни церкви розписані так густо, ніби саме небо дійшло вниз до людей і дивиться своїми святими очима. У церкві діти розглядали «Страшний суд», де грішники з обличчями звичайних людей, та ангели - дещо суворі і мовчазні. У цій екскурсії кожен учень відчув: є вічність, яка тримається на дубових брусах і дихає голосом доби.

Завершенням мандрівки став підйом на Ратушу. З самої вежі Дрогобич лежав як на долоні: руді дахи, вулички і недалекі силуети гір.

Цікава, пізнавальна та емоційна подорож завершувалася. Школярики, повні знань та нових вражень, повернулися, почерпнувши, наче з соляних шахт, шмат нових знань.

Подорож у Всесвіт

У рамках циклу тем із курсу «Я досліджую світ» дослідники 4-б класу вирушили на мить зазирнути у шпарину Всесвіту.

 
Зорі, комети та планети стають яскравішими, коли оживають із паперових підручників і тремтять блиском металу у небесних Галактиках.

Коли учні піднялися до Астрономічної обсерваторіі та метеостанції у львівських Брюховичах - над ними височіла баня, схожа на залізного велетня.

Астроном, чоловік із блискучими очима від постійного споглядання зір - зустрів діток із пізнавальною екскурсією та цікавою лекцією. Ще до спостереження керівник обсерваторії розповів діткам про історію існування станції, її досліди та важливість, а згодом дослідники могли особисто крутити скрипучий телескоп та ловити блиск застиглих металів із Галактики.

Дітки поверталися додому вже іншими. Із бажанням осягнути глибини Космосу та уявити, скільки прекрасного та незвіданого їх ще чекає до свого відкриття.

Сьогодні наші діти — це маленькі пагінці на великому дубі українства. Вони вчаться бути гнучкими, як вербова лоза, ввічливими до своєї спадщини та багатозадачними, як саме життя.
Бо сьогодні ми не просто вивчаємо історію - ми нею стаємо.
Нині школярики 4-б класу у рамках Тижня початкової школи спробували неможливе: зазирнути на сто років назад, аби відчути, як пульсує жива кров нашої історії в їхніх маленьких долонях.
Ми будували наш Український Ланцюг Часу. Це була не просто година пам’яті — це було велике «зшивання» розірваних століть. Діти ставали поруч із тими, чиї імена викарбувані в генетичному коді нації.
За їхніми спинами плакала і сміялася Леся Українка, розквітли диво - звірі Марії Примаченко, мелодія «Щедрика» звучала з вуст самого Леонтовича,а попереду звитяжно стояв батько наш Бандера.
Ланцюг часу міцний, бо кожна ланка в ньому — то живе серце, що б’ється в унісон з історією, а спадщина — це не музейний експонат, а жива кров у жилах наших четвертокласників.

Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки .

22 січня 1919 року на Софіівській площі у Києві було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки .
Минуло понад сто років. І Україна знову змушена виборювати територіальну цілісність та незалежність у кривавій війні проти росії. Як і тоді, у переломні моменти нашої історії джерело сили залишається незмінним - єдність українського народу.
У рамках цієї події та тематики уроків із курсу «Я пізнаю світ» школярики 4-Б класу продемонстрували єдність та незламність - вивчили усі регіони України та обʼєднали їх на карті символічними сердечками, так як сьогодні спільно пліч-о-пліч стоять Схід і Захід, Північ і Південь. А потім обʼєдналися у суцільний ланцюг, який символізує нерозривність процесу творення сильної Нації.
Покоління юних дослідників вже сьогодні демонструє свою патріотичну свідому позицію та знаннями із курсу географії України показує чітку та усвідомлену потребу у пізнанні цілісної, соборної та неподільної України.
Сьогодні єдність - це не лише про кордони, це про процес формування народу в Націю.

 Сцена шкільної актової зали на мить перетворилася на чарівне узлісся, де повітря наповнене хвилюванням і щирим натхненням. Коли на підмостки сцени вийшли школярики 4б класу - перед глядачами постали не просто діти, а справжні актори, чиї очі світилися захватом і казкою.

Вистава за мотивами пʼєси Богдана Стельмаха «Біда навчить» це не просто повчальна історія. Це народне полотно простого гумору та роздумів про дорослішання. У центрі дійства - маленький Горобчик, попри його бажання до розваг та безтурботності спостерігаємо його розвиток та думки, що розуму неможливо випросити, його можна виплекати власною працею та досвідом.

Це постановка про труднощі, які часто називаються бідою - та насправді це перешкоди на шляху до отримання найціннішого уроку - гартувати дух, цінувати родину, працювати кожен день для себе та для інших.

Актори були у своїх ролях бездоганні, зуміли влучно та точно передати емоції та відчуття для того, аби кожен глядач побачив у собі того маленького Горобчика, який попри власні помилки, впевнено став тим, ким є.

Після бурхливих оплесків у залі лунали колядки та віншування, як провісники наближення Різдва. У фінальних піснях відчувалася неабияка гордість та щира радість і дяка за світло та тепло, подароване юними акторами- аматорами.

Дякую дітям та батькам за яскраві образи, неповторне втілення та взаємопідтримку на сцені, а також велика подяка #ТетянаКудрик, вчительці музики.

1 грудня — День Антарктиди!

   1 грудня — День Антарктиди! 

Вона велична й самобутня. 

Вона холодна та крижана, але довкола неї вирує життя. 

Вона біла й водночас- вражає кольорами. 

Вона може здаватися одноманітною, та насправді має дуже різні умови в різних частинах. 

Вона надзвичайно далека, однак там є український куточок.  

Сьогодні наші допитливі четвертокласники поринули у світ крижаних вітрів, білих просторів і неймовірних наукових відкриттів! 🌍🐧  

Напередодні Дня Антарктиди видавництво «Ранок» та Національний антарктичний науковий центр (НАНЦ) організували відкритий Zoom-урок, присвячений загадковому континенту “Від льодовиків до китів: яка вона - природа Антарктики”. 

Наші учні із захопленням долучилися до цієї подорожі та дізналися: • хто мешкає серед снігів і льодів; • як працюють полярні станції; • чому Антарктида така важлива для всього людства; • які відкриття чекають на майбутніх науковців. А найприємніше — після завершення зустрічі школярики успішно пройшли тестування і отримали Диплом Юних дослідників Антарктики! - доказ того, що допитливість відкриває двері,навіть, у найхолодніші куточки світу! 🎖️  

Горді за наших маленьких шукачів пригод та нових знань! Нехай цікавість і дива світу завжди відкривають перед дітьми нові горизонти! 🌟❄️

Герої АТО були першими, хто прийняв виклик: «Свобода має ціну».

Герої АТО були першими, хто прийняв виклик: «Свобода має ціну».

 
Вони пішли на передову не за славою і не за медалями. А тому що Гідність - це не слово. Це вибір. Вибір стояти там, де важко. Вибір не відступати, коли за спинами твій народ. Кіборги стали символом того , що Революція Гідності не закінчилася Майданом, а продовжилася в окопах, на блокпостах, у темних бліндажах, там, де падали стіни і сипався бетон.

До учнів 4-Б класу до дня Гідності і Свободи завітали шановані гості - Герої та ветерани АТО/ООС - Дмитро і Тарас. На власному прикладі та власних історіях розказали учням, як нас намагаються зламати і залякати, проте нікому не вдалося і не вдається зламати нашу Гідність.
Бо вона живе у кожному.
У кіборгах.
У добровольцях.
У бійцях АТО.
У тих, хто стоїть сьогодні.
Хто причетний словом і ділом до наближення Перемоги.
Це все - одна історія.

Історія країни, яка стоятиме і боротиметься попри все. Історія Гідності та Волі.