вівторок, 12 листопада 2013 р.

Екскурсія на Личаківський цвинтар

Державний історико-культурний музей-заповідник «Лича́ківський цви́нтар» — меморіальне кладовище у Львові. На 86 полях загальною площею 40 га тут розміщені понад 300 тис. поховань (зокрема понад 2000 гробівців), на могилах встановлено близько 500 скульптур і барельєфів. Головний вхід на цвинтар розташований на вулиці Мечникова, 33, напроти кінця вулиці Пекарської.

Біля пам’ятника Іва́ну Я́ковичу Франку.
(27 серпня 1856, с. Нагуєвичі, Дрогобицький повіт — † 28 травня 1916, Львів) — український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч).



Біля пам’ятника Володимиру Михайловичу Івасюку, одному із основоположників української естрадної музики (поп-музики), автору 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів, професійному медику, скрипалю, який чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні, неординарному живописцю.                                                                                                                                  (4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область — †24/27 квітня 1979, Брюховицький ліс під Львовом) — український композитор і поет. Герой України (2009, посмертно).



понеділок, 11 листопада 2013 р.

День української писемності та мови





Твір дитини в День української писемності (мову оригіналу збережено).


Давно-давно жив народ. Ніхто не пам’ятав як його звали, але всі знали, що він зневажав свою мову. 
Одного разу зустрілися два студенти. Говорили, говорили:
Добра севодня погода у нас в странє.
Хароша, тільки передавалі што завтра будєт лівень.
Почула це мова і втекла з народу. Ніхто не міг висловитися ні словами, ні письмово.
Поїхав їхній Президент підписувати контракт, щоб країна була в Євросоюзі. 
Яка у Вас країна? — питає президент Франції.
Розз’явивши рота Президент не міг нічого сказати. 
Ви німі? — питає президент Німеччини.
Але Президент знову нічого не відповів.
Тоді пишіть, — сказав президент Польщі.
Але гарант і того не міг зробити.
Мові стало шкода свій народ, свого Президента і вона повернулася.
Наша країна дуже гарна, культурна, вихована, але зневажає свою мову. Всі президенти встали і сказали: «Ваша країна в Євросоюзі».
Прилетів Президент з гарною новиною. І з того часу всі говорили однією рідною мовою. Ніхто не вживав слів «паразитів» та слів інших мов.

МОРАЛЬ. Любіть свою мову, слідкуйте за нею і не вживайте «поганих» слів.

вівторок, 1 жовтня 2013 р.

Лінійка присвячена Міжнародному дню музики

У перший день жовтня відзначають міжнародний день музики. Це свято було призначене на 1 жовтня рішенням ЮНЕСКО з ініціативи композитора Дмитра Шостаковича. Можливо, дата для святкування цього дня була обрана невипадково, оскільки осінь є улюбленою порою року багатьох видатних художників, музикантів та письменників. Осінь — красива і різноманітна, як сама музика.



«Таємниця музики в тому, що вона знаходить невичерпне джерело там, де мова замовкає»
— Е. Гофман

На лінійці звучали бандура, гітара та флейта в чарівник руках
Шередько Світлани, Колошко Марти та Федчишина Данила.

четвер, 30 травня 2013 р.

Свято Першого Святого Причастя


18 травня 2013 року  Божого у Архикатедральному соборі Святого Юра відбулося Перше Святе причастя учнів 3-Б класу

Мандрівка в Кам'янець-Подільську фортецю

Кам'янець-Подільська фортеця — фортеця в місті Кам'янець-Подільський (нині Хмельницької області України). Кам'янець, колишня столиця Подільського воєводства XIV—XVIII в., а далі столиця Подільської губернії (1793—1924 pp.).

Відколи засновано Кам'янець — замок разом з містом стає першорядною фортецею русько-литовської держави, а потім польської, коли в половині XV ст. західне Поділля відійшло до Польщі.


Особливого значення набула Кам'янецька фортеця, коли збільшилися напади татар на Україну, коли Туреччина стала організувати татарські сили, твердою ногою ставши на Босфорі.


Річка Смотрич, що коло неї лежить Кам'янець, тече глибоким річищем, що його боки часто виглядають наче сторчові стіни. У тій місцевості, де стоїть Кам'янець, Смотрич своєю течією утворює дивну ключку, мало не кільце: обтікає навкруги високої гори і, не доходячи до свого річища на кілька метрів, повертає і тече далі, щоб увілляти свої води до Дністра. На тому острові стоїть так званий "город” — старовинна частина Кам'янця.


У тім місці, де Смотрич, обійшовши острів, ніби сходиться з своїм річищем, стоїть на розі, що утворюється двома ярами, Кам'янецький замок. З'єднується він з містом вузенькою смугою скелі, що на ній вимуруваний так званий Турецький міст подібний до стіни. Смотрицьке річище завширшки тут 150—250 метрів. І замок і місто захищені глибокими ярами, боки котрих утворювали природну фортецю.

Хотинська фортеця

Хотинська фортеця  — фортеця 13 — 18 століття у місті Хотин на Дністрі, що у Чернівецькій області, Україна. 


Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Одне з семи чудес України.

 Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 10 столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано у фортецю, знаходився на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ із Пониззям, пізнішим Поділлям, і Придунав'ям.

Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра і долиною впадаючої дрібної притоки. На початку воно являло собою замкнений земляний вал з дерев'яними стінами і оборонними спорудами. Завданням форту було оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам'яна фортеця була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта, і простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Впродовж століть ця фортеця була таким собі «Феніксом», її неодноразово піддавали реконструкції та розширенню, вона потерпала і зазнавала руйнації від рук завойовників і знов відбудовувалася.

Кришталева печера

Печера «Кришталева» — печера в селі Кривче Борщівського району Тернопільської області. Досліджена довжина — 23 км. Середня ширина ходів — 2,0 м, середня висота — 2,7 м. Відома з 1721 року. Вона практично суха і є легкою для проходження. Тут спостерігається впродовж року стала температура (+10,6 °C).


Особливістю печери є те, що в ній підвищена іонізація повітря і води, абсолютна відсутність патогенних організмів, а недавно виявлено мінеральний болотний мул і воду. Усе це робить «Кришталеву» найперспективнішим об'єктом для лікувальних та рекреаційних цілей. Екскурсійний маршрут печери має електричне освітлення і досить зручний. Для його проходження не потрібно спеціального спорядження та одягу. Але деякі позамаршрутні ділянки печери закриті для туристів з метою запобігання порушенню мікроклімату печери та негативному впливові на ріст і збереження кристалів.




Перед гостями печери — два з половиною кілометри екскурсійної траси, півтори години шляху у світі казки. Перші 480 м вхідного коридору спочатку насторожують кожного відвідувача. Під ногами кольоровими плямами жевріють тьмяні відблиски світильників. Склепіння та стінки вилискують крупнокристалічним темно-коричневим гіпсом, гладенько відшліфованим стародавніми водами. Ліворуч і праворуч зачаївся морок, ховаючи напівзасипані отвори бічних відгалужень.