Телебачення у житті дитини

Не приділяти нині уваги впливу телебачення на дітей не можливо. Телебачення є не просто електронною іграшкою або розвагою, воно впливає на життя дітей, на сімейні взаємини і традиції. Біля  екранів телевізора діти проводять більше часу, ніж за будь-яким іншим заняттям. Тому ми повинні замислитися про вплив телебачення на розвиток дитини. Ніхто з нас не може заперечити, що телебачення явище позитивне. Проте так звана свобода і безконтрольність телепередач викликають особливі занепокоєння через їх пагубний вплив на виховання дітей. Після різноманітних щоденних телевізійних видовищ нинішні діти стають жорстокими, дратівливими й апатичними – поведінка неадекватна для молодших школярів. Наведемо  деякі факти: у 70-ті роки ХХ ст. у Швеції в одному із психологічних інститутів був проведений експеримент. 20 добровільним піддослідним чотири вечори поспіль показували різножанрові фільми. Під час перегляду і після нього вивчали їхній психологічний стан: стежили за поведінкою, артеріальним тиском, частотою пульсу і дихання, виділенням деяких гормонів…За даними експерименту, був зроблений попередній висновок – будь-який ігровий фільм викликає навіть у дорослих значні біохімічні і психологічні зрушення в організмі. Цей стан називається стресом. У кожному стресі можна виділити кілька фаз. Перша з них – тривога, під якою розуміють мобілізацію захисних сил організму для надання протидії стресору. Загострюється зір і слух, напружуються м’язи, підвищується артеріальний тиск. Друга фаза – опір. Це може бути пристосування, утрата чогось другорядного, якась навіть суттєва перебудова. Головне – зберегти себе, своє життя, а як це буде досягнуто – не важливо. Третя фаза -  виснаження. В організмі не залишається матеріальних ресурсів для опору. Спираючись на результати експерименту, ми можемо безпомилково стверджувати, що діти реагують на кінострічки ще емоційніше, ніж дорослі. Адже останні розуміють умовність подій на екрані, а діти до 10-11 років усе сприймають як належне і, природно, зазнають при цьому більшого стресу.        Природа, створюючи живих істот, передбачила одну дуже важливу умову – усі стреси обов’язково мають закінчуватися великим обсягом фізичних рухів. Сьогодні ми, а особливо наші діти, у яких потреба в русі набагато вища, рухаємося мало. Стресів же з кожним роком стає дедалі більше. Так відбувається нашарування двох взаємозалежних, але самостійних процесів – збільшення кількості стресів і різке зменшення руху, фізичного навантаження. Унаслідок цього зростає кількість неврозів, випадків депресивного стану. Стресогенність телебачення для дитини зумовлена наступними чинниками. По-перше, телебачення привчає до малорухливості, воно відволікає дитину од інших занять: читання, гри, спілкування. Таким чином, особливо з огляду на мультисенсорну стимуляцію телебачення, зайве захоплення переглядом телепередач може провокувати пасивне засвоєння та обмежувати роботу мислення, що негативно позначається на інтелектуальних здібностях дітей. По-друге, він викликає зайві довгострокові стреси, після яких, як правило, дитина відразу лягає спати. А звідки – погане засинання, жахливі сновидіння, небажання прокидатися вранці. Надмірне захоплення телепередачами всіх членів родини зможе призвести до порушення сімейних стосунків, послабити емоційні зв’язки між близькими людьми. Навіть у той короткочасний вечірній період, коли всі члени родини збираються вдома, ввімкнений телевізор заважає спілкуванню. Більше того, захопившись передачею, кожен із присутніх не рахується з правом іншого на власну свободу, його неможливо відірвати від телеекрана, щоб обговорити, наприклад, проблему, яка турбує дитину. Такий характер сімейних стосунків шкідливий для дітей, бо сприяє своєрідній втечі їх у ,,телевізійні хащі’’. Дитина, яка захоплена голубим екраном, звикає до пасивної ролі "спостерігача збоку". Особливо страждають у такому випадку сором’язливі, некомунікабельні діти, яким так необхідні співбесідники, порадники. Якщо у сім’ї такої дитини дорослі надмірно захоплюються телепередачами, то вона почувається самотньою і непотрібною в рідній домівці. Що можна порекомендувати батькам? Насамперед потрібно обмежити час перегляду певної передачі: для дітей 5-6 років педіатри рекомендують не більше 30 хвилин на тиждень, для учнів 1-2 класів – 45-60 хвилин. Важливо не тільки обмежувати час перегляду, а й підбирати спеціальні програми для дітей, особливо молодших, а також час, коли ці програми показувати, тому що дитячій і підлітковій тематиці на телебаченні приділяється приблизно 8-13% ефірного часу. Пасивність більшості каналів щодо дитячого часу може мати суто комерційне підґрунтя: дитячі програми не зручні для розміщення реклами ( за Законом "Про рекламу" дитячі передачі не можуть перериватися рекламними блоками, тому що вони справляють травмуючий вплив на психіку дитини). Раціонально використовуючи телевізор, можна розширювати кругозір дітей і допомагати їм позбутися стереотипних уявлень. Можна також навчити дітей різних форм просоціальної поведінки. У ретельно продуманих дитячих програмах переплетено безліч різних тем, таких як співпраця, співчуття, прихильність, дружба, завзятість у досягненні мети, контроль агресії тощо. Діти, які хоча б зрідка дивляться такі передачі, стають більш здатними до співпраці, співчуття і турботливого ставлення до близької людини.