Екскурсія у Львівську обсерваторію

За легендою, зірки — це ангели, які сидять на сходах неба із запаленими свічками. Або ж — душі спочилих героїв та праведників. За іншими уявленнями, зірки — то душі живих. Кожна людина має на небі свою зірку. Коли людина народжується — Бог запалює на небі нову зірку-свічку. Отже, скільки душ живе на землі, стільки й свічок (зірок) горить на небі. Якщо людина живе на землі добре, то і її свічка горить ясним, чистим світлом. Якщо ж не шанується — свічка слабка і тьмяна. "Така моя планида", — кажуть про долю, маючи на увазі свою "небесну свічку".
20 лютого учні нашого класу вперше "наблизилися" до зір. Кажуть, що кожен період життя людина на небо дивиться по-різному. Ось як побачили зорі семирічні малюки.