Звідусіль чулося: "Допоможіть", "Дихай - дихай!", "Сюди лікаря", "Ми там замінували"...
Діти війни!!!
Діти не повинні розрізняти звуки винищувача і ракети.
Вони не мають розрізняти прильоти і вибухи.
Вони мають думати про уроки математики. Про розминки та прогулянки. Про ігри. Про майбутнє літо.Про футбол, про малювання, а старші - про випускний і останній вальс.
А не про війну.
Кращий рік життя наших дітей - війна.
Найбільше розриває від думки, що поки діти у решті світу насолоджуються безтурботним дитинством - наші українські діти без нагадування стають обабіч дороги, коли їдуть катафалки із загиблими військовими.
Воістину історичні часи живемо. Те все, про що ми читали в дитинстві, всі легенди і перекази, все з підручників з історії тепер відбувається тут, на наших очах і на очах наших дітей.
Це дуже почесно, але дуже боляче.
Ми дуже хочемо, щоб вони більше ніколи не чули цього страшного слова! 
Перемога дається нам кров’ю, яку пам’ятатимуть наші нащадки.
Немає коментарів:
Дописати коментар