Дрогобич і сіль

Напередодні канікул четвертокласники 4-б вирушили у мандрівку, щоб побачити білі надра галицької землі. На Дрогобицькій солеварні час ніби застиг. Деревʼяні будівлі, чорні від віку та соляного розсолу стояли мовчки, ніби вже все на світі бачили.

Всередині діти мали змогу зазирнути у величезні чани, де під тихим вогнем народжується сіль, так само як і століття тому, тоді, коли ще її купували королі, жебраки та лицарі. Після розповіді екскурсовода на губах залишився присмак ропи та пляшечка соляного розчину.А потім була церква. Не просто будівля - храм святого Юра, а справжня молитва, витесана з дерева без жодного цвяха. Стіни церкви розписані так густо, ніби саме небо дійшло вниз до людей і дивиться своїми святими очима. У церкві діти розглядали «Страшний суд», де грішники з обличчями звичайних людей, та ангели - дещо суворі і мовчазні. У цій екскурсії кожен учень відчув: є вічність, яка тримається на дубових брусах і дихає голосом доби.

Завершенням мандрівки став підйом на Ратушу. З самої вежі Дрогобич лежав як на долоні: руді дахи, вулички і недалекі силуети гір.

Цікава, пізнавальна та емоційна подорож завершувалася. Школярики, повні знань та нових вражень, повернулися, почерпнувши, наче з соляних шахт, шмат нових знань.

Подорож у Всесвіт

У рамках циклу тем із курсу «Я досліджую світ» дослідники 4-б класу вирушили на мить зазирнути у шпарину Всесвіту.

 
Зорі, комети та планети стають яскравішими, коли оживають із паперових підручників і тремтять блиском металу у небесних Галактиках.

Коли учні піднялися до Астрономічної обсерваторіі та метеостанції у львівських Брюховичах - над ними височіла баня, схожа на залізного велетня.

Астроном, чоловік із блискучими очима від постійного споглядання зір - зустрів діток із пізнавальною екскурсією та цікавою лекцією. Ще до спостереження керівник обсерваторії розповів діткам про історію існування станції, її досліди та важливість, а згодом дослідники могли особисто крутити скрипучий телескоп та ловити блиск застиглих металів із Галактики.

Дітки поверталися додому вже іншими. Із бажанням осягнути глибини Космосу та уявити, скільки прекрасного та незвіданого їх ще чекає до свого відкриття.

Сьогодні наші діти — це маленькі пагінці на великому дубі українства. Вони вчаться бути гнучкими, як вербова лоза, ввічливими до своєї спадщини та багатозадачними, як саме життя.
Бо сьогодні ми не просто вивчаємо історію - ми нею стаємо.
Нині школярики 4-б класу у рамках Тижня початкової школи спробували неможливе: зазирнути на сто років назад, аби відчути, як пульсує жива кров нашої історії в їхніх маленьких долонях.
Ми будували наш Український Ланцюг Часу. Це була не просто година пам’яті — це було велике «зшивання» розірваних століть. Діти ставали поруч із тими, чиї імена викарбувані в генетичному коді нації.
За їхніми спинами плакала і сміялася Леся Українка, розквітли диво - звірі Марії Примаченко, мелодія «Щедрика» звучала з вуст самого Леонтовича,а попереду звитяжно стояв батько наш Бандера.
Ланцюг часу міцний, бо кожна ланка в ньому — то живе серце, що б’ється в унісон з історією, а спадщина — це не музейний експонат, а жива кров у жилах наших четвертокласників.

Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки .

22 січня 1919 року на Софіівській площі у Києві було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки .
Минуло понад сто років. І Україна знову змушена виборювати територіальну цілісність та незалежність у кривавій війні проти росії. Як і тоді, у переломні моменти нашої історії джерело сили залишається незмінним - єдність українського народу.
У рамках цієї події та тематики уроків із курсу «Я пізнаю світ» школярики 4-Б класу продемонстрували єдність та незламність - вивчили усі регіони України та обʼєднали їх на карті символічними сердечками, так як сьогодні спільно пліч-о-пліч стоять Схід і Захід, Північ і Південь. А потім обʼєдналися у суцільний ланцюг, який символізує нерозривність процесу творення сильної Нації.
Покоління юних дослідників вже сьогодні демонструє свою патріотичну свідому позицію та знаннями із курсу географії України показує чітку та усвідомлену потребу у пізнанні цілісної, соборної та неподільної України.
Сьогодні єдність - це не лише про кордони, це про процес формування народу в Націю.