Сьогодні на прогулянці наші дітки бавилися.... у ВІЙНУ.
Звідусіль чулося: "Допоможіть", "Дихай - дихай!", "Сюди лікаря", "Ми там замінували"...
Діти війни!!!
Найпечальніші речі під час війни пов’язані з дітьми. Діти не повинні розрізняти звуки винищувача і ракети.
Вони не мають розрізняти прильоти і вибухи.
Вони мають думати про уроки математики. Про розминки та прогулянки. Про ігри. Про майбутнє літо.Про футбол, про малювання, а старші - про випускний і останній вальс.
А не про війну.
Кращий рік життя наших дітей - війна.
Найбільше розриває від думки, що поки діти у решті світу насолоджуються безтурботним дитинством - наші українські діти без нагадування стають обабіч дороги, коли їдуть катафалки із загиблими військовими.
Воістину історичні часи живемо. Те все, про що ми читали в дитинстві, всі легенди і перекази, все з підручників з історії тепер відбувається тут, на наших очах і на очах наших дітей.
Це дуже почесно, але дуже боляче.
Ми дуже хочемо, щоб вони більше ніколи не чули цього страшного слова! 

Перемога дається нам кров’ю, яку пам’ятатимуть наші нащадки.