Було дуже кумедно спостерігати, як дитина прикриває ніс кожного разу, як скаже неправду, а тоді відразу біжить до дзеркала перевіряти, чи все гаразд. Дуже надійний індикатор брехні.
От так здурили заради правди. Але...
Одного недільного дня уся сім’я пішла, як звичайно, до церкви на службу. Хлопчикові завжди подобалось слухати хорові співи, роздивлятись образи. Та в якийсь момент ми обоє звернули увагу, що дитина прискіпливо розглядає чоловіка, що стоїть трохи попереду. І розглядає доволі довго. Це помітив і цей чоловік, тоді почав поправляти краватку, витер вуса, а далі цілком зніяковів. Син не зводив з нього очей і дивився так суворо, трохи навіть осудливо. А тоді голосно і строго промовив: "Це ж треба так дурити!". Думаю, ви вже й самі здогадались чому.
Відтоді правду у нашій сім’ї дуже поважають. Та й носи бережемо.
Зі слів батьків.
Клас!
ВідповістиВидалити